За віком Кальник може позмагатися з Вінницею.

Уперше він згадується в документах 1460-х років, коли на віленському сеймі король роздавав землі і якомусь Шелібору в переліку інших поселень подарував Кальник. Пізніші письмові джерела доносять звістку, що 1612 року село зазнало трагедії: під час татарського набігу майже все населення або вирізали, або погнали в неволю. Відродився Кальник скоро. Уже в 1625 році землі купила вельможна Ганна Корецька, а зручне стратегічне становище дозволило швидко їх залюднити, бо неподалiк проходила важлива на ту пору дорога, так званий Чорний шлях. Корецька збудувала тут замок, який у майбутньому відіграв важливу роль.

         Тож коли наприкінці травня 1648 року передові загони під проводом Максима Кривоноса вступили на Поділля, цей населений пункт був уже чималим містечком. Одна за одною до рук повстанців перейшли фортеці Погребище, Кальник, Немирів, а 1 липня вони вступили у Вінницю. Саме на ту пору і припадає створення полку, спершу названого Подільським. Певний час він називатиметься також Вінницьким, але основна назва, яка закріпиться в історії, — Кальницький (за місцем розташування полкової старшини).

Першими чільниками нового формування були Остап Гоголь (предок письменника) та Іван Федоренко, але незабаром полковницька булава перейшла до одного з найвидатніших діячів Хмельниччини Івана Богуна. Це під його керівництвом Кальницький полк відзначився в найпомітніших подіях національно-визвольної війни, зокрема в Пилявецькій та Берестецькій битвах. Збереглася в Кальнику «хата Богуна». За переказами, саме в ній мешкали уславлений полковник та його наступники. Вона мала викладені з величезних камінних блоків метрові стіни (гарматний постріл витримають!), незвичне планування з широкими входом до світлиці та до кухні та високі вузькі вікна — майже бійниці. Нині тут і досі

мешкає родина, що отримала оселю у спадок вiд козаків.

З Кальником пов'язана і драматична боротьба пізнішої пори (участь полку в повстанні проти гетьмана Тетері в 1663 році, після чого той наказав розстріляти кальницького полковника Івана Вертелецького, штурм повстанцями кальницького замку при Коліївщині).

Одразу за південною околицею тягнеться за виднокіл гряда скіфських курганів із двокілометровим городищем та залишки оборонного валу доби козаччини, який захищав підступи до фортеці.

У середині ХIХ століття у Кальнику збудували цукроварню, яка не тільки стала економічним осередком розвитку села, а й притягувала сюди інтелігенцію, передусім людей інженерних та управлінських професій, які приносили в село високий рівень культури та передові ідеї. На цукроварні працював бухгалтером Болеслав Івашкевич. У його сім'ї в 1894 році народився син Ярослав, який став одним із класиків польської літератури новітнього періоду. 

Є в Кальнику вулиця Братів Западинських, із яких шестеро пішли воювати проти сил Вермахту. Двоє загинули (під Леніградом та під Львовом), інші повернулись, причому військовий льотчик Олександр Западинський прийшов додому із Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.

У цих краях утворилось найактивніше на Вінниччині підпілля, а поряд у Шабелянському лісі організували невеликий партизанський загін. Історія тутешнього руху Опору має свої і прекрасні, і трагічні, і досі нерозгадані сторінки. Видана кимось зі своїх, була закатована в гестапо сімнадцятирічна підпільниця Люся Яворська. А смерть одного з партизанських керівників, кальничанина Івана Калашника, досі залишається загадковою: його застрелили через вікно хати 28 лютого 1943 року, коли радянські війська уже стояли на підході. Навряд би це робили німці, які поспішно відступали. Найімовірніше, життя Калашника заважало комусь зі своїх.

         Нащадки козаків Кальницького полку проявили себе не лише на боці «червоної партизанки». Уродженець сусіднього Дашева Йосип Позичанюк у липні 1944-го став членом Української головної визвольної ради і ввійшов до складу Головного командування УПА як політичний референт. Загинув у бою неподалік від Жидачева на Львівщині в грудні того ж року.

Щойно зі здобуттям незалежності почало діяти Українське козацтво, як на Поділлі серед перших оголосив про своє відродження Кальницький полк.

Нині на території громади с. Кальник успішно працюють аграрне підприємство, гранітний кар'єр, товариство «Агромаш», лісомисливське господарство, добре знане в усій Україні, збудована громадську лазню з басейном, найближчим часом у Будинку культури буде оформлено просторий сільський музей, обладнано спортивний зал. Нічого дивного, що кількість учнів у школі та вихованців у дитсадку впродовж останніх років залишається стабільною, не знижується народжуваність. А це означає, що історичний Кальник у майбутнє дивиться з оптимізмом.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/843/286/30708